Після перетину кордону ми поїхали до Ярослава, де відвідали колишнє абатство бенедиктинок: костел Святого Миколая і Святого Станіслава, внутрішнє приміщення монастиря разом із «чорною каплицею», тематичними виставами та садом, баштами і оборонними мурами. Незважаючи на негоду, ми ще відвідали Колегіальний Храм Божого Тіла та сад, що його оточує, звідки ми могли помилуватися панорамою міста.

     На півдорозі до Кракова нас чекала друга несподіванка: батьки отця Григорія запросили нас на обід. Після трапези ми рушили далі. Крізь сильний дощ і туман ми доїхали до Вищої Духовної Семінарії Ордену Піярів у Кракові, де на нас чекали семінаристи, а передусім Станіслав Бальян.

     Після привітання ми пішли до монастирської каплиці на Святу Месу. Потім була вечеря, після якої водій пішов відпочивати, а пані вирішили подбати про «бідного Стася» і взялися ліпити вареники.

     У вівторок вранці, після сніданку, ми поїхали до Санктуарію святого Івана Павла II Великого. Там нас зустріла сестра Фідес, серцанка, яка працює в цьому місці. Спочатку ми взяли участь у Святій Месі, яку о. Григорій відправив у каплиці для священиків. Потім за допомогою екскурсовода ми обійшли верхній і нижній костели з їх каплицями, криптою, а передусім помолилися перед реліквіями крові святого Івана Павла II. Ми також були в музеї, де знаходяться предмети, пов'язані з особою святого Папи.

     Далі ми пішли пішки до Санктуарію Божого Милосердя в Кракові. Спочатку ми відвідали каплицю, де знаходиться чудотворний образ Ісуса Милосердного та гробу святої Сестри Фаустини. Потім ми пройшли до Базиліки Божого Милосердя. Після молитви та покупок у монастирській крамниці ми вирушили на обід.

     Після обіду ми вирушили в бік Ченстохови. По дорозі заїхали до монастиря Кармелітів Босих у Черній, де знаходиться Санктуарій Матері Божої Скапулярію. Там ми відвідали костел та кармелітський і місіонерський музей.

     До Ясної Гори ми прибули вже після настання темряви. На парковці нас зустрів о. Матеуш Піндельський – провінціал піярів. Ми пішли подивитися на монастир і, звичайно ж, на Матір Божу в Її каплиці. По дорозі ми зустрічали інших піярів і сестер піярок, а також вірян з місць, де працюють отці (наша група була зовсім не найменшою).

     О 21.00 розпочалося нічне чування під гаслом: «Святі піяри ведуть нас до неба». Спочатку був Ясна-Горський заклик, який провів о. Матеуш Піндельський. Потім: привітання учасників і молитви до 4.00 ранку, які вели учні, молодь, семінаристи, піяри та ми із Золочева (ми молилися славну частину розарію). Під час Євхаристії опівночі о. Григорій молився у всіх наміреннях, які парафіяни записали на парафіяльній групі в Телеграмі, а також прочитав Євангеліє українською мовою, а сестра Амабіліс – молитву вірних. Був також час для індивідуальної молитви в тиші, сповіді, а також коротких і радісних зустрічей за кавою та тістечками. Чування завершив о. Провінціал молитвою довіри всіх учасників Божій Матері.

     У середу вранці ми поїхали на короткий відпочинок до семінарії в Кракові. А пізніше, розпрощавшись зі Станіславом, вирушили в напрямку Золочева. По дорозі ми скористалися запрошенням і зупинилися на каву в монастирі піярів у Ряшеві ( Жешові). Після чого  швидко перетнувши кордон у Корчовій, закоркований Львов та Золочів.

     Ми дуже раді, що, незважаючи на великі труднощі, нам вдалося організувати цю поїздку. Ми знаємо, що бажаючих було більше, але, на жаль, нам не вдалося знайти ще одного водія.

     Щиро дякуємо за велику гостинність настоятелям, семінаристам та Станіславу з піярського семінарію.

     Це було чудове паломництво. Сподіваємося, що з наступною поїздкою до Польщі на свято Божого Милосердя буде вже легше.